Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : взгляд со креста Христова - Бойко Александр я отдаю отчёт себе в том, что ни один человек на земле не способен стихотворениями передать всю ту тяжесть Голгофского пути,которую пришлось испытать на Себе Христу! Все наши попытки даже представить ужас мучений за нас будут никчемными и жалкими! Господи! Нет слов на земле в устах и сердцах человеческих, которыми мы могли бы возблагодарить Тебя за Твою Жертву, в безумии и благодарности сердца, позволь сказать лишь незначительное СПАСИБО!!!
